ПУБЛІКАЦІЇ

Благовіщення Пресвятої Богородиці

7 квітня Церква святкує Благовіщення Пресвятої Богородиці.

День Благовіщення - початок історії нашого спасіння. Це свято, коли ми згадуємо, як архангел Гавриїл з'явився Діві Марії і приніс Їй звістку про те, що від Неї народиться в світ Спаситель - Ісус Христос.

Благовіщення святкується рівно за дев'ять місяців до Різдва Христового-7 квітня за новим стилем. За вченням Церкви, людина з'являється на світ в момент зачаття в утробі матері, а не в момент його народження.

У цього свята незмінне положення в церковному календарі, воно відноситься до числа двунадесятих свят, а точніше - Богородичних, тобто присвячених подіям життя Пресвятої Діви Марії.

Благовіщення Пресвятої Богородиці означає «радісну звістку, повідомлену Пресвятій Богородиці».

Слово «Благовіщення» - це буквальний переклад з грецької мови слова «Εὐαγγελισμός» - Еваглеліе, Блага звістка. Саме так називаються перші чотири книги Нового Заповіту, найважливіші книги Біблії. Пророцтво про народження Спасителя світу відбулося як легкий подих вітру, непомітно для всього світу. Схиляючись перед силою віри Божої Матері і Її повною довірою Богові, Церква вшановує Діву Марію, як найвищу серед усіх коли-небудь народжених людей.

Благовіщення - центральна подія всій Священній історії, воно знаходиться рівно посередині між Старим і Новим Заповітом. Заповіт з Авраамом почався з сумніви його літній дружини Сари в своїй здатності стати матір'ю, родоначальницею Богообраного народу. Новий Завіт став можливий завдяки чистій вірі Діви Марії в одкровення про надприроднє народження Її майбутнього Сина - Спасителя всього людства (Лк. 1: 26-38).

Ангел Гавриїл приносить звістку Богородиці, що незабаром на землю прийде Спаситель. Саме через неї відбудеться таїнство народження і пришестя Бога на землю.

Богородиця покладаючи свою свобідну волю,  волі Божій – відповідає архангелу Гавриїлу: « Нехай буде Мені за словом Твоїм». Слова Пресвятої Богородиці: «Я, Раба Господня…», стали ключовими у великій справі нашого спасіння.

Пропонуючи свою допомогу, Бог очікує згоди волі людини. Він нічого не робить за нас, чи без нас, не чинить жодного насилля над нами, а хоче взаємної співпраці, як знаку любові і довіри за прикладом Діви Марії. 

Розмірковуючи про велику подію Благовіщення, що сталося дві тисячі років тому, ми повинні зробити для себе правильні висновки і розумно користуватися великим даром- свободою волі, яку нам дарував Господь.

 

 

 

Неділя Хрестопоклонна

У третю неділю Великого Посту, Свята Церква виносить на середину храму, для особливого вшанування, Святий і Животворящий Хрест Господній. Звідси й назва цієї неділі — Хрестопо­клонна. Хрест знаходиться посеред храму до п’ятниці 4-ї седмиці Великого посту. Неділя Хрестопоклонна являється серединою Великого Посту.

Виникає закономірне питання — чому ж знаряддя страти Спасителя виявилося у християн у такій пошані? Річ у тім, що шанування Хреста завжди розумілося вченням Церкви як поклоніння Іісусу Христу в світлі Його спокутного подвигу. Хрести на куполах, натільні хрести, поклінні хрести, встановлені в пам’ятних місцях, — всі вони покликані нагадувати, якою страшною і дорогою ціною Іісус Христос здійснив наше спасіння. Не знаряддю страти поклоняються християни, шануючи хрест, а Самому Христу, звертаючись до величі тієї жертви, в яку Іісус Христос приніс Себе заради всіх нас.

Щоб вилікувати пошкодження, які гріх вніс в природу людини, Господь у Своєму втіленні бере на Себе нашу природу, а разом з нею і пошкодження, які у вченні Церкви названі як пристрасність, тлінність, смертність. Не маючи ніякого гріха, Він приймає ці наслідки гріха добровільно, щоб зцілити їх у Собі. Але ціною такого зцілення була смерть. І на Хресті Господь заплатив її за всіх нас, щоб потім силою Свого Божества воскреснути і явити світу обновлену людську природу, яка вже не піддається смерті, хворобам і стражданням. Тому Хрест є символом не тільки спокутної смерті Христа, але також і Його славного Воскресіння, яке відкрило шлях в рай всім, хто готовий слідувати за Христом.

Хрестопоклонна Неділя вчить нас розуміти превелике значення святого Хреста для нас не тільки в часі посту, але і для нашого цілого земного життя. Ця неділя показує нам, що де Хрест, - там сила, там перемога, там відродження, оздоровлення (душі і тіла) й спасіння і там - запевнене Воскресіння до вічного щасливого райського життя з Творцем.

Для більшого заохочення до почитання і любові святого Хреста Господнього часто пригадуймо собі слова святого Єфрема Сирійського:

Хрест — воскресіння мертвих.

Хрест — надія християн.

Хрест — жезл кульгавих.

Хрест  -  зцілення недужих.

Хрест — потіха бідних.

Хрест — скинення гордих.

Хрест — надія безнадійних.

Хрест — кермо для тих, що пливуть.

Хрест — пристань для гнаних бурею.

Хрест — батько для сиріт.

Хрест — потіха для терплячих.

Хрест — охоронець для юнаків.

Хрест — слава для чоловіків.

Хрест — вінець для старців.

Хрест — невинність для дівиць.

Хрест — хліб для голодних і джерело для спраглих.

Великий пост

 Великий пост – это особый период в жизни Церкви, который предваряет праздник Светлого Христова Воскресения. Это время, когда 

меняется богослужебная жизнь, и вслед за ней меняется и наполнение повседневной жизни христиан – людей, для которых Церковь

является частью их бытия. Главным наполнением жизни становится покаяние. Для христианина это слово имеет совершенно особый

смысл. В греческом языке «покаяние» означает «перемену ума». Под этим подразумевается перемена всего человека – образа его

жизни, действий, слов, мыслей. Человек должен осознать собственную неправду перед Богом и перед людьми. В этом году пост

начинается 15 марта.

Самая важная цель поста – это смирение перед Богом. Человек,  смиренный перед Богом, всегда стремится к добру. Отсутствие

смирения порождает гордость, вражду. Надо всегда помнить, что всем нам путем смирения и искреннего покаяния необходимо

преобразиться. Мы постимся ради чего-то большего, нежели просто воздержание в пище. Вследствие ограничения излишества в

удовлетворении своих ежедневных потребностей и отстранения от жизненной суеты происходит очищение души, приближение ее к

Богу, наполнение сердца духовной радостью и желанием жить по заповедям Божьим. Великий пост – это наша попытка изменить

себя и мир к лучшему

В дни Святой Четыредесятницы мы призваны вспомнить о духовной составляющей своей жизни, покаяться в грехах, укрепить свои

духовные мышцы подвигом воздержания и молитвы, чтобы с чистым сердцем и обновленными силами встретить торжество из

торжеств – Светлое Христово Воскресение.

Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа

19 січня православні християни велично святкують свято Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа або Святе Богоявлення.

Хрещення Господнє — дванадесяте свято. Дванадесятими називаються свята, які догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Ісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божої Матері). Богоявлення — Господнє свято.

Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа також називають Богоявленням. Цього дня християни всього світу згадують події, описані усіма чотирма євангелістами, — хрещення Господа Іісуса Христа в річці Йордан. Хрестив Спасителя пророк Іоанн Предтеча, якого також називають Хреститель.

Друга назва, Богоявлення, дано святу в пам’ять про диво, яке сталося під час хрещення. На Христа з небес зійшов Дух Святий у вигляді голуба. Євангеліст Лука пише про це: «Розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).

Історія свята говорить про те, що після після посту і мандрів в пустелі пророк Іоанн Предтеча прийшов на річку Йордан, в якій іудеї традиційно здійснювали релігійні обмивання. Тут він став говорити народу про покаяння і хрещення на відпущення гріхів і хрестити людей у водах. Це не було Таїнством Хрещення, яким ми його знаємо зараз, але було його прообразом.

Народ вірив пророцтвам Іоанна Предтечі, багато хто хрестився в Йордані. І ось одного разу до берегів річки прийшов сам Іісус Христос. Тієї пори Йому було тридцять років. Спаситель попросив Іоанна хрестити Його.

Пророк був здивований до глибини душі і сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?». «Але Христос запевнив його, що “годиться нам виповнити усю правду”. Під час хрещення розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).

Хрещення Господнє було першим явищем Христа народу Ізраїлю. Саме після Богоявлення за Учителем пішли перші учні — апостоли Андрій, Симон (Петро), Филип, Нафанаїл.

Спочатку Хрещення і Різдво були єдиним святом, і називалося воно Богоявлення. Починаючи з кінця IV століття (в різних місцевостях по-різному) Хрещення Господнє стало окремим святом. Але і зараз ми можемо спостерігати відгомони єдності Різдва і Хрещення — в богослужінні. Наприклад, у обох свят є Навечір’я — Святвечір, із суворим постом і особливими традиціями.

У перші століття християнства на Богоявлення хрестили новонавернених (їх називали оголошеними), тому цей день часто називали «днем Просвітництва», або «святі Світлом» — в знак того, що Таїнство Хрещення очищує людину від гріха і просвіщає світлом Христовим. Уже тоді була традиція освячувати цього дня води в водоймах.

Воду на Богоявлення освячують два рази. Напередодні, 18 січня, у Водохресний святвечір — Чином Великого освячення води, який ще називають «Велика агіасма». І вдруге — в день Богоявлення, 19 січня, під час Божественної літургії.

Перша традиція сходить, як вже зазачено вище, швидше за все, до давньохристиянської практики хрещення оглашених після Ранкової служби Богоявлення. А друга — пов’язана зі звичаєм палестинських християн простувати в день Богоявлення на Йордан до традиційного місця хрещення Іісуса Христа.

За традицією, Водохресну воду зберігають рік — до наступного свята Хрещення. П’ють її благоговійно і з молитвою.

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ У НАШОМУ ХРАМІ:

  • 18 січня. Понеділок перед Богоявленням.

Навечір'я Богоявлення.

  • 07:30 – Великі часи. Вечірня з літургією Василія Великого.

Велике освячення води.

17:00 – Велике повечір’я з літією. Утреня. 1-й час.

  • 19 січня. Вівторок.

СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.

  • 08:00 – Часи. Божественна Літургія свт. Іоанна Златоустого.

Велике освячення води.

17:00 – Вечірнє богослужіння (Полієлей).

Різдво та Святвечір

 

У церковну житті та щоденному колі богослужінь все дуже тісно та глибоко взаємопов’язане. Наприклад, Церква готує віруючих до зустрічі якогось свята один або кілька днів. Ці дні називаються предпразнствами. Також Церква кілька днів святкує той чи інший празник. Найбільш визначним періодом підготовки до празника є період очікування величного Різдва Нашого Спасителя, який називається Святвечором або Надвечір’ям Різдва (рос. «Сочельник»).

Надвечір’я – дуже важливий переддень Різдва Христового, так би мовити, введення у зміст прийдешнього свята, розкриття його богословської суті. Служба святвечора та Різдвяне богослужіння дуже тісно взаємопов’язані між собою та розкривають одну спільну думку – Христос приходить до нас щоб просвітити Світлом Розуму.

Сучасна людина дуже потребує того, щоб мати це особливе Світло Розуму, незважаючи на безліч можливостей – освітніх, наукових, технічних, - які сьогодні вказують на зовнішню силу людей. Але володіння технологіями не є тотожним розуму. Політична сила і економічні блага також не є синонімами розуму. Для християн розум є силою, яка у першу чергу дозволяє людині бачити найголовніше і будувати своє життя відповідно до головних цілей.

Якщо людина володіє таким розумом, то вона може не мати високого рівня освіти, який мають інші, може не мати того суспільного становища, яке мають інші, може не мати тієї влади, яку мають інші, - але, володіючи силою розуму, вона знає найголовніше та живе за Божим задумом про неї. Божественний Розум засяяв на весь всесвіт з такою силою, що не було ніякої іншої сили, в тому числі інтелектуальної, здатної кинути виклик цьому Божественному розуму. Він навіть через простих рибалок підкорив весь світ.

І сьогодні ми, віруючі люди, з великою радістю наближаючись до свята Різдва Христового, повинні пам'ятати про той великий дар, який через Народження Сина Божого явив нам і всьому роду людському. Над нами засяяло світло розуму, і ми здатні висвітлити Божественним світлом не тільки власне життя, а й життя оточуючого нас світу. Можна собі уявити, яким буде світ, якщо кожен буде працювати над засвоєнням у собі Божественного розуму. Будь-якої темряви, будь-якої людської неправди, будь-якої кривди не буде видно через потужне Божественне світло.

Світло правди дає нам найбільший за силою і за значенням духовний, моральний та інтелектуальний фон, на якому ми знаходимо здатність розрізняти добро і зло, правду і брехню, світло і тінь. Тому і в словах тропаря ми оспівуємо Христа Спасителя, народженого у Віфлеємі, як Сонце правди. Натхненні цією звісткою про Народження Спасителя, яка через свято Різдва знову актуалізується для кожного наступного покоління людей, залучаючи кожного до цієї події, ми стаємо здатними бачити найбільший сенс, який Бог побажав передати роду людського через Сина Свого, народженого у Віфлеємі.

Таким чином, для нас головне уловлювати це світло Божественного розуму і в променях цього світла бачити темне, зле, неправильне, небезпечне, вміло відокремлюючи його від того, що є дорогим і близьким кожному з нас.

Colors