Традиційно з року в рік православна церква 14 жовтня відзначає свято Покрови Божої Матері. Цікаво, що святкування цього празника на Україні величне та торжественне, на відміну від греків, у яких в цей день згідно з календарем, звершується просте богослужіння.

Що ж стало причиною такого возвеличення Покрови на теренах нашої батьківщини? Для цього поглянемо на нього з історичної точки зору. Свято бере початок із події IX століття. Тоді Божа Матір з'явилася у видінні святому Андрію та його учневі на небі. Святі побачили, що Владичиця тримає покров над Константинополем, який в той час оточували араби. Після видіння Богородиця допомогла розгубленим візантійцям, і араби неймовірним чином покинули мури міста. Пізніше Богородиця саме в день Покрови допомагала і Руським князям. Але основу сучасного шанобливого ставлення до свята заклали козаки. Вони вірили, що Богородиця допомагає їм у війнах, які часто в той час носили в собі релігійне підґрунтя. Під захистом Діви Марії не випадково збиралися цього дня козацькі старійшини для обговорення найважливіших питань.

Теперішнє керівництво держави теж спробувало відновити давно забуті традиції. Ось вже кілька років поспіль у цей день на державному рівні відзначається день захисника України. Але ми помічаємо і негативні наслідки такого вчинку. Найголовніший з них – це профанація свята. Всі говорять слово «Покрова», але воно перестає носити першопочаткое значення. Поступово люди забувають його сутність, все важче простій людині відповісти хто і що в це свято покривав.

Ще одним «підводним каменем» празника є його умовна непатріотичність. Справа в тому, що за деякими історичними даними, саме в цей день було також відбито військо русичів на підступах до Константинополя.  Виглядає досить суперечливо, що ми відзначаємо день наших захисників, коли їхні предки отримали поразку! Проте ми можемо відшукати в такому спів падінні Промисел Божий. Господь нам показує, що коли ти вірний йому і тепло звертаєшся до Божої Матері про допомогу, Він молитвами Богородиці посилає порятунок не тільки від зовнішніх ворогів, а й від внутрішніх – страстей.