У період післясвята Воздвиження Хреста Господнього редакція сайту Покровського кафедрального собору м. Бориспіль друкує замітку, присвячену короткому огляду змісту, которий вкладає християнське богослов'я в розуміння Чесного Хреста.

 

27 вересня, вже понад сімнадцять століть, Свята Церква збирає нас для того, щоб поклонитися Чесному Животворящому Хресту, на якому був розіп’ятий наш Спаситель.

Історія говорить, що Цицерон страту на хресті вважав найжахливішою з тих, що придумали люди. Сутність її полягає в тому, що людина провисаючи на хресті, довго і мучительно помирає.  Але знаряддя ганебної страти Господь освятив своїми стражданнями. Хрест став жертовником, на якому було принесено Всесвітню жертву. Хрест є видимим висловленням віри християнина і найкоротшим символом віри.

Воздвиження – це празник нашого спасіння, праздник Хреста, яким Господь визволив нас від страждань. «Хресту твоєму поклоняємося Владико…». Сама Церква закликає нас, поклоняючись Хресту, славити Воскресіння Господнє. Хіба ж не радіємо ми, коли після похмурих днів виходить сонце, коли посіяне зерно після відмирання дає плід в сто крат більший? Тому сьогодні Матір-Церква хоче донести нам цю думку, що земні страждання – не зло, а випробування, лікарський засіб, яким ми зцілюємося і стаємо достойними Бога.

Святий Максим Сповідник говорить, що у кожного із нас є дві альтернативи: перша – знову розіп’яти Христа через безперестанні гріхи нашого тіла, яке стало після хрещення членом Тіла Христового, і друга – розіп’ятися з Христом. По суті, мова йде про дві можливості, що були у розп’ятих розбійників. Ми не просто знаходитися біля розіп’ятого Христа, а співрозпинаємося з ним.

Кожен із нас несе свій життєвий хрест, і знає, що Господь дає силу для цього. Один чоловік у відчаї звернувся до Бога: «Боже, немає сил, дай мені легшого хреста!»  Господь відповів йому: «Ось лежать перед тобою хрести, вибери собі сам». Той чоловік почав шукати собі хрест. Здалося йому, що один підходить. Узяв його на плечі – тяжко і не зручно, тягне до землі. Так само і другий, і третій. Довго він перебирав хрести, поки нарешті не знайшов найменшого. Узяв його й відчув, що хрест наче для нього приготовлений. І каже тоді до Господа: «Дозволь мені взяти цей хрест, він найлегший з усіх». Господь же відповів йому: «Це ж і є той хрест, від якого ти відмовлявся».

Звершуючи празник Воздвиження, ми уявляємо собі страждання, які перетерпів Господь. Померти за своїх ворогів – винятковий випадок в історії людства. Христос помер не за друзів своїх і приятелів, Він страждав за ворогів та грішників. Та чи розуміє людина XXI століття, що таке страждання? Мабуть, що так. Адже, страждаємо ми від перебою з подачею гарячої води. Нам буває нелегко, коли вимикають електроенергію на кілька годин підчас перегляду улюбленого серіалу. А як тяжко заробляти гроші не просто на одяг, а на найкращий одяг, на кращу машину, ніж в сусіда.

Найбільшою перепоною до спасіння сьогодення є комфорт, або вірніше земні блага, якими ми не вміємо правильно користуватися. Та це не означає, що потрібно втікати в пустелю. У сучасному житті виявляється можна розпинати свою гріховну плоть. Хіба не буде роздавання милостині тяжким хрестом для жадібного? Хіба не буде дотримання посту подвигом для любителя попоїсти? Хіба не мучиться людина, коли намагається позбутися шкідливих звичок: паління та алкоголю? Та як себе налаштувати на такі зміни?

Напевне, якби ми часто згадували страждання і смерть Спасителя, то нам і на думку б не приходило багато гріхів. Якби ми мали в думках цю преклонену голову за нас на хресті, то чи стали би гордо думати про себе? Якби ми пам'ятали про ці руки, пробиті цвяхами, то чи стали би простягати свої руки на присвоєння чужого? Якби ми частіше уявляли втомлений лик, зімкнуті уста, пробите ребро, то чи стали би жити тільки для плоті та розваг?

Якщо до цього часу ми рідко згадували про страждання Спасителя, то зупинимо свою увагу на них тепер. Послухаємося Матері Святої Церкви, яка закликає нас до цього спомину словами стихіри: «… и мы вси вернии, таинственно воображающе Крест Господень, спасаемся державою его».